• Українська
  • English
  • Nederlands
  • Français

Дзиґа Вертов

Дзиґа Вертов. Людина з кіноапаратом

 

Ґент, 22 квітня 2017р.

фотогалерея

Період Українського Відродження початку ХХ століття подарував величезну кількість митців, що прославили свої ідеї на увесь світ. Серед них були як етнічні українці Хвильовий, Довженко, Курбас, так представники інших національностей — Малевич, Серебрякова, Вертов та ін. Їх об’єднувало спільне прагнення до нових форм та бачень будь це література, мистецтво чи кіно.

Дзиґа Вертов, він же Давид Кауфман, був затятим противником ігрового кіно. Вказував на те, що кіномистецтво майбутнього має повністю відмовитись від “людини, як об’єкту” та зосередитись на справжній дійсності, “без акторів та декорацій”. Сповідуючи ці ідеї, він зібрав групу однодумців, “кіно-оків”, що ставили за мету показати реальну картину життя навколо, без постановок та коректур. Вони показували світ навколо себе, та робили це настільки незвично та новаторськи, що викликали шквал критики з боку офіційного керівництва та разом з тим, отримали всесвітню славу у нащадків. Вертов був виключений з СовКіно за надмірний формалізм, що не відповідав завданням часу.

Проте в той період Радянська Україна була дуже лояльна до різного роду мистецьких експериментів і Дзиґа Вертов органічно влився у течію Українського Відродження. Саме в Україні була знята та випущена стрічка “Людина з кіноапаратом”. Фільм занурює у вир міського життя Одеси, Харкова та Києва, показує настрої та вподобання містян, акцентує на образах та створює паралелі. Стрічка, за задумом режисера, демонструє широкі самостійні можливості кіномови, саме тому у фільмі відсутні титри, сценарій, декорації та актори. Вона сповнена деталями, персонажами та смислами, тому дуже детально і влучно передає ритм того часу.

За життя Дзиґи Вертова його робота не була оцінена належним чином, світ зрозумів і захопився його ідеями лише в 60-х, вже після його смерті. Сьогодні стрічка стала одночасно підручником з історії та керівництвом для оператора. З одного боку фільм розкриває повсякденність українського міста ще до радянських репресій, показує невідомі сторінки “історії побуту”. Виявляється, там знаходилось місце і вишиванці, і латинським вивіскам, і пролетарській завзятості. З іншого боку фільм — це просто енциклопедія для оператора та монтажиста. Зйомка під кутом, зйомка у відбиванні, покадрова зйомка, пришвидшена та сповільнена зйомки, накладання кадрів, фірмова вертівська зйомка під потягом тощо - усе це присутнє в одному фільмі. Не дивно, що більшість часу роботи над фільмом припало на монтаж, який Вертов виконував разом з дружиною Єлізаветою Свіловою. Цікаво, що цей процес увійшов у сам фільм.

 

Сподіваємось, що ця експериментальна робота з передачі видимих явищ не залишить вас байдужими. Приємного перегляду!

Більше почитати про Дзиґу Вертова та його роботи можна за посиланнями:

http://www.bfi.org.uk/sight-sound-magazine/filmmakers-greatest-docs

http://comma.com.ua/articles/chelovek_s_kinoapparatom/

http://sensesofcinema.com/2003/great-directors/vertov/

http://www.bbc.com/news/entertainment-arts-28602506

http://www.bfi.org.uk/news-opinion/news-bfi/features/five-wonderful-effects-man-movie-camera

http://kinoart.ru/archive/2012/01/dziga-vertov-dialektika-kinoveshi

http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/teatr_i_kino/VERTOV_DZIGA.html

http://www.vertov.ru/Dziga_Vertov