• Українська
  • English
  • Nederlands
  • Français

Галерея

  • Початок свята

  • Хор ім. Тараса Шевченка, м.Льєж

  • Гості вечора

  • Діти про Шевченка...

  • Виступ дітей Рідної школи м. Льєжа

  • Особливий гість вечора - Григорій Панчук

  • .. усе, як планувалось...

  • Нестор Матичак

  • Вячеслав Димарчук

  • Святкова зала

  • забава по закінченні вечора

11.10.2014 більше ста українців з усіх куточків Бельгії та Люксембургу зібралися на святкування двохсотої річниці з дня народження Тараса Шевченка, яке організувало «Товариство Українців Бельгії». Програма була дуже зворушливою, хвилюючою та спонукала до роздумів.

Відкрив святкування хор імені Тараса Шевченка з міста Намюр. Цей хор був створений в 1972 році за ініціативою пана Романа Світий та його дружини Міхелини Вандам. У той момент маленький «експеримент», в якому співали половина бельгійців та половина українців, виявився справжньою успішною пригодою. Цей хор виступав у різних країнах Європи, та навіть записав CD з українською церковною музикою. Хор імені Тараса Шевченка і досі продовжує існувати, навіть тепер, коли там співають лише бельгійці і спеціалізуються вони на церковній музиці.

Для нашого вечора хор підготував 8 пісень, написані на слова Т. Шевченка, які були покладені на музику. Прозвучала і одна франкомовна пісня під назвою «Україна», написана в 1992 році бельгійським членом хору, якого надихнуло проголошення незалежності України в 1991.

Справжньою іскоркою радості став виступ діточок із «Рідної школи» міста Льєж. Дітки заспівали дві пісні на слова Т. Шевченка «Садок вишневий» та «Тече вода із-за гаю» і прочитали вірша «Уклін тобі, Тарасе!».

Наступним виступив Григорій Панчук з рефератом-роздумом, чи справді ми знаємо нашого Кобзаря? Пан Панчук зумів поєднати минуле, теперішнє і майбутнє, він нагадів нам «Хто ми, чиїх батьків діти?», для чого живемо і чому звемося українцями. Цю чудову філософічну доповідь ми оприлюднимо на веб сайті української громади в Бельгії.

Нестор Матичак з міста Антверпен спромігся перенести нас у минуле та наче почути самого Шевченка, читаючи вірша «Мені тринадцятий минало».

Слава Димарчук відкрив громаді свій новий талант читача-дикламатора, та душею проговорив уривок з поеми «Сон» та вірш, написаний Марку Вовчку «Сон». Славко також був ініціатором маленької виставки художніх робіт Кобзаря, щоб ми пам’ятали його ще і як талановитого художника.

Святкова частина закінчилась фінальною піснею хору «Боже великий єдиний» та Гімном України, який український громада заспівала разом, поклавши руку на серце, прагнучи миру на Батьківщині.

Урочиста частина перейшла в святкування із смачним барбекю, за яке гарно дякуємо Василеві, господареві Франкополя. Звичайно не обійшлося без українських народних пісень та чудового спілкування.

Велика подяка усім, хто допоміг з підготовкою свята та звичайно тим, хто приєднався до святкування та пожертвував кошти для сімей поранених та загиблих українських захисників. В сумі вдалося зібрати 710 євро.

https://www.facebook.com/events/310418642475810/

Коментарі (0)